Михайло Назаренко — Подвiйна експозицiя Булгакова
ПЕТРОВСКИЙ. М. Мастер и Город. — К.: Дух і літера, 2001. — 367 с. (п)
На обкладинці книги аероплан заходить в піке над Андріївським узвозом. Три хрести на Голгофі. Змазані силуети. Київ і Єрусалим, поєднані в одному просторі, одному часі. Світ Михайла Булгакова.
Те, що Булгаков — «письменник із Києва», настільки відомо, що, начебто, не потребує уточнень. «Біла гвардія»,
Книга Мирона Петровського «Майстер і Місто. Київські контексти Михайла Булгакова» побудована інакше і виконує інші завдання. Це — не хроніка перших років життя письменника, не перелік усього, що він написав про Київ. Це — радше прогулянка, ніж монографія. Дарунок улюбленому місту — чи «улюбленому пеклу», як сказав Петровський в одному з інтерв’ю: «Настає час підбиття підсумків і повернення боргів місту, в якому минуло життя».
Автор дещо іронізує над звичаєм киян — екскурсоводів за покликанням і прихильників Булгакова за уподобанням — показувати, де саме відбувається дія «Білої гвардії». «Місто перегортається, немов сторінки булгаківського роману». Але ж не будемо забувати, що в романі Місто назване Києвом лише один раз, в офіційному гетьманському документі. А під час втечі Олексія й Ніколки міський простір ніби деформується, і завдяки цьому брати Турбіни рятуються дивом — в прямому сенсі слова… Як саме працює в книгах Булгакова «подвійна експозиція»? Як місто історичне перетворюється на Місто літературне? Більше того: як формується митець, основною темою якого стало Місто — це Місто? Довести щось тут майже неможливо: можна лише показати. І Петровський показує. Власне, вся його книга є своєрідним жестом (подивіться
Він вказує на посередника між реальністю і текстом: місто культурне. Читати ці сторінки цікаво не лише тому, що Петровський наводить маловідомі факти: і добре знані відомості стають несподіваними, бо потрапляють в нову систему. Утворюють нові зв’язки.
Ось маршрут від славнозвісного будинку на Андріївському узвозі до Олександрівської гімназії; ось топографія Києва початку минулого століття; цитата зі статті Гоголя про вулицю, яка б поєднувала всі архітектурні стилі світу — шлях до гімназії якраз і є такою вулицею. А разом — роздуми про роль київського ландшафту в світогляді Булгакова, про погляд «з точки зору вічності». Єршалаїмський храм — й освітлена на Великдень Андріївська церква…
Прорізна вулиця, по якій Турбіна переслідували петлюрівці; Молодий театр, в якому Курбас поставив вертепне дійство. Вертепний характер має й дія «Днів Турбіних» (будинок в два поверхи!), тож не дивно, що відгуки критиків на цю п’єсу чи не дослівно повторюють слова Мандельштама про театр Курбаса…
Київська постановка «Царя Іудейського» К.Р. — і «розкішне» коментоване видання трагедії як незамінний посібник при створенні історії Пілата. І чи не з того ж джерела бере початок конструктивний принцип «Останніх днів»? П’єса про Христа без Христа, п’єса про Пушкіна без Пушкіна…
Київ — нагадує нам Петровський — це єдиний простір культури, в якому безліч внутрішніх перетинів. Деякі з яких очевидні, пошук інших вимагає від дослідника дотепності (в пушкінському сенсі слова — вміння поєднувати нібито далекі явища), треті ж можуть бути проведені лише з певними застереженнями. Слід віддати належне літературознавцю — застереження такі він робить, розрізняючи обгрунтовані теорії й гіпотези, які довести важко (але хотілося б).
Чи не в кожного дослідника, який виходить на рівень певних узагальнень, виникає спокуса заявити, що головною темою письменника Х було… Або навіть: митець писав тільки про… Петровський виділяє цілий комплекс тем, які організують булгаківську творчість і для кожної з них вказує київський генезис: Майстер, Чорт, Самозванець… Автор логічно і невимушено підводить нас до головного розділу книги: «Міф про місто й міфологічне містознавство». Перед нами — не більш, не менш — реконструйоване «Євангеліє від Михайла»: «Місто, яке було спочатку, врешті гине». Це щось більше, аніж просто робоча модель: це той кут зору, під яким вся творчість письменника набуває цілісності; це
…З працею Петровського, як визнає у передмові сам автор, склалася дещо парадоксальна ситуація. Книга з’явилася друком, коли з часу публікації окремих її розділів минуло понад десятиліття. Розпорошена в періодиці праця нарешті стала цілісною; але часткою булгакознавства вона є давно — і часткою, насмілюся додати, невід’ємною.